Чи шкідливий надлишок білка?

Білки - високомолекулярні органічні речовини, що складаються з альфа-амінокислот, з'єднаних в ланцюжок пептидним зв'язком. У живих організмах амінокислотний склад білків визначається генетичним кодом, при синтезі здебільшого використовується 20 стандартних амінокислот.

Білок та нирки

Не ставтеся подібним питанням, якщо у вас здорові нирки, і контролюйте споживання білка, якщо вони хворі. Найрозумніший підхід – поступово нарощувати споживання білка до вищого рівня раціоні, а чи не «стрибати двома ногами одночасно» – але це так, до речі.

Зазвичай, при підвищеному вживанні білка рекомендується пити більше води. Поки що немає чіткого наукового обґрунтування, чому так слід робити, але можливо це розумний підхід.

Здорові нирки

Спостереження за провідними активним способом життя спортсменами-чоловіками та вимірювання рівня сечовини, креатиніну та альбуміну в сечі показали, що в діапазоні прийому білка від 1,28 до 2,8 г/кг ваги тіла випробуваного жодних істотних змін не спостерігалося. Цей експеримент тривав лише 7 днів, та й інше дослідження не показало асоціацій між кількістю споживаного білка та здоров'ям нирок (у жінок на постменопаузальний період). «Підвищений вміст білка» у цьому випадку визначалося, як 1,1±0,2 г/кг ваги тіла, цей показник був пов'язаний зі збільшенням швидкості клубочкової фільтрації. Дослідження за участю медсестер підтверджує отримані результати. Але при цьому дозволяє припустити, що дані про нешкідливість білка не відносяться до випадків захворювання на ниркову недостатність та інші хвороби нирок, а також, що немолочні білки тваринного походження можуть бути небезпечнішими для організму, ніж інші білки.

Існує припущення, що споживання білка призводить до функціональних змін у нирках. Білок може впливати на роботу нирок. Тому при його вживанні існує можливість їх пошкодження. Найбільш виражені результати були отримані під час експериментів на мишах (білок становив від 10-15% до 35-45% добового раціону за раз). Також у ході одного дослідження за участю здорових людей було виявлено, що подвоєння обсягу споживаного білка (від 1,2 до 2,4 г/кг ваги тіла) призводить до перевищення показників білкового метаболізму в крові. Було відзначено тенденцію до адаптації організму – збільшення швидкості клубочкової фільтрації, але цього було недостатньо, щоб призвести до норми показники сечової кислоти та сечовини крові протягом 7 днів.

Всі ці дослідження, перш за все, свідчать, що занадто багато білка призводять до занадто швидких змін, а процес поступового нарощування обсягів не погіршує ниркову функцію. Це означає, що доцільніше поступово змінювати обсяг споживання білка протягом тривалого часу.

Хворі нирки

Людям із захворюваннями нирок рекомендується використовувати дієти з обмеженим вживанням білка, оскільки це дозволить уповільнити неминуче, здавалося б, погіршення стану. Відсутність контролю над споживанням білка у пацієнтів із захворюваннями нирок прискорює (чи, як мінімум, не уповільнює) процес погіршення їхньої роботи.

Білок та печінка

Немає жодних підстав вважати, що нормальні обсяги споживання білка, що є частиною звичайного раціону, можуть бути шкідливими для печінки здорових щурів та людей. Однак, існують дані попередніх досліджень, згідно з якими дуже велика кількість білка після досить тривалого голодування (більше 48 годин) може призвести до гострої травми печінки.

Коли спостерігається шкідливий вплив білка на печінку?

Чинні стандарти лікування захворювань печінки (цироз) рекомендують зменшувати споживання білка, оскільки він є причиною накопичення аміаку в крові, що робить свій негативний внесок у розвиток печінкової енцефалопатії.

Як мінімум, на одній тваринній моделі було показано, що пошкодження печінки розвиваються за циклічного чергування 5-денних періодів достатнього споживання білка та періодів білкового дефіциту. Подібний ефект спостерігався при споживанні їжі, що містить 40-50% казеїну після 48-годинного голодування. В останньому дослідженні наголошується, що в групах, які отримували їжу з 35%-ним і 50%-м вмістом казеїну спостерігалися вищі рівні аспартатамінотрансферази (АСТ) та аланінамінотрансферази (АЛТ) порівняно з нижньою межею обсягу споживаного білка в контрольній групі. Це говорить про ефективну реакцію організму на фоні синдрому відновленого годування (порушення метаболізму після тривалого періоду недоїдання) в цілому та при його негативному побічному впливі на ферменти печінки.

Таким чином, в ході досліджень на тваринах були отримані попередні докази того, що підвищене споживання білка (35-50%) в момент відновлення годівлі після 48-годинного голодування може зашкодити печінці. Коротші періоди голодування не розглядалися.

І, нарешті, афлатоксини (токсичні речовини, які утворюються в деяких горіхах і насінні), як відомо, мають більш канцерогенну дію (викликають рак) при дієтах з підвищеним вмістом білка і не настільки небезпечні на тлі раціону зі зниженим вмістом білка. Це тим, що токсин біоактивується ферментної системою цитохрому Р450, загальна активність якої зростає зі збільшенням раціоні дози білка. Аналогічний феномен спостерігається для ліків, що метаболізуються системою Р450: може знадобитися збільшення їх дозування на тлі раціону з підвищеною дозою білка через збільшення швидкості обміну речовин.

У наведеному вище дослідженні саме собою вживання великих кількостей білка не призводить до негативних побічних ефектів, тому що при цьому потрібне пероральне введення афлатоксину, якого можна було б уникнути. Але, з іншого боку, згадати це все одно варто.

На цю тему також було ще одне дослідження 1974 року, яке показало, що раціон з 35%-ним вмістом казеїну призводить до зростання рівнів АЛТ і АСТ у щурів. Але, здається, результати цього дослідження не було відтворено.

Крім вищеописаних ситуацій, немає жодних негативних взаємодій самого собою білка на печінку. Тобто ви можете без побоювань їсти білок, якщо у вас здорова печінка.

Амінокислоти – це кислоти, чи не так? Що щодо кислотності?

Теоретично можна довести шкоду амінокислот за рахунок їх надлишкової кислотності. Але клінічною проблемою це не є: їхня кислотність занадто мала, щоб завдати якихось неприємностей.

Мінеральна щільність кісткової тканини (МПКТ)

Аналіз великого оглядового дослідження не дає жодного зв'язку між споживанням білка та ризиком переломів кісток (показник їхнього здоров'я). Винятком є ​​ситуація, коли на тлі підвищеної дози білка в раціоні загальне споживання кальцію падає нижче за рівень 400 мг/1000 ккал щодня (хоча відношення ризиків було досить слабким і склало 1,51 у порівнянні з найвищою квартиллю). В інших дослідженнях подібної кореляції виявити не вдалося, хоча логічно цього слід очікувати.

Під час одного інтервенційного дослідження було показано, що споживання білка насправді позитивно впливає на мінеральну щільність кісткової тканини. Але цей взаємозв'язок була виявлена ​​лише у випадках, коли контролювався вплив сульфатів, отриманих при окисленні сірковмісних амінокислот.

Соєвий білок, схоже, сам по собі має додатковий захисний ефект для кісткової тканини у жінок у постменопаузі, що може бути пов'язане із вмістом у сої ізофлавонів.

Роль нирок

Нирки можуть різко збільшувати швидкість клубочкової фільтрації або швидкість фільтрації крові. Вони роблять це у відповідь споживання білка. При деяких захворюваннях цей компенсаційний механізм не спрацьовує, тому у таких випадках контроль за споживанням білка є частиною терапії.

Крім того, нирки беруть участь у регулюванні кислотно-лужного балансу в організмі за допомогою бікарбонатної буферної системи. Порушення кислотно-лужного балансу може призвести до появи патологічних симптомів та розвитку ниркових ускладнень.

Ці захисні здібності, мабуть, мають здорові нирки, але при захворюваннях вони починають давати збої.

Роль силових тренувань

В одному з досліджень щури зазнавали різкого впливу значних доз білка в раціоні, внаслідок чого вони спостерігали погіршення роботи нирок. Але «тренування з обтяженнями» зменшували в деяких із них негативний ефект і чинили захисні дії.